СВІТ, ДЕ НЕМАЄ ЛЮДИНИ
Важко й пригадати, коли цей поріг переступала нога людини. Коло хати, над самою призьбою, похилилася уже доросла акація, стежки, колись так схожі на зморшки на обличчі землі, давно стерлися, омолодивши її, забуту і покинуту. Тут, як панна, царює тиша. Лише іноді перегукуються про щось своє пташки, без остраху сідаючи на самий поріг. Вони не знають страху. Їх коротка пам’ять не відає, що таке людина.
У цьому світі все віддане на поталу матінці-природі. Природа цього світу давно не знає механічних втручань і боротьби за виживання. Тут все прост
...
Читати далі »