Персональний сайт учителя-словесника Квасниці О.Я.

Подорож у Країну Літературію

oleksandrakvasnitca — Wed, 17 May 2017 19:23:54 GMT

Подорож у Країну Літературію

Світ дивовижний вас вітає!

Всіх тих, хто вдумливо читає,

І тих, хто любить мандрувати

Та прагне більше пізнавати,

Долати знань високі мури

Вас кличе світ літератури!

Література як один із видів мистецтва покликана збуджувати естетичні почуття. Головне — не залишити дитину байдужою, будити її думки і почуття, намагатися створювати такі умови, коли кожен захоче висловитись, а ще краще коли блищатимуть очі, червонітимуть щоки від захоплення чи то думками і вчинками героїв, чи то власними думками.
«Зупинись і подумай! Чи можеш ти жити без літератури? Чи буде повним твоє життя без книги, без поезії, без мистецьких перлин? Доводимо до відома: із сьогоднішнього дня в нашій школі – тиждень зарубіжної літератури». Таким оголошенням розпочався в Джуринській ЗОШ І-ІІІ ступенів вищезгаданий предметний тиждень, що проходив з 6.ІІ по 10.ІІ.2017 р. і був організований вчителями-словесниками Квасницею О.Я. та Рібою М.А. Цікаві вікторини, конкурси, змагання, виставки дали змогу виявити найактивніших читачів та шанувальників красного письменства, розширили дитячий кругозір, дозволили торкнутися найвизначніших перлин світового літературного мистецтва.

У понеділок відбулося урочисте відкриття тижня лінійкою «Наш Книгоград», де школярі 5-11 класів переконували в необхідності щоденної дружби із книгами як потрібної умови для формування сучасного інтелектуала. Літературні афоризми – вислови на дверях навчальних кабінетів ще довго нагадуватимуть про велич думки зарубіжних мислителів і слугуватимуть благу школи! А конкурс кросвордів для 5-11 класів «Найрозумніший» проходив у атмосфері творчого пошуку та мотивації на успіх і приніс перемогу випускникам.

У вівторок учні 5-11 класів змагалися у конкурсі малюнків «Нащадки Аполлона», де презентували креативні ілюстрації до прочитаних у І семестрі творів. А ще у літературній грі «Розумники й розумниці» зустрілися команди знавців 6-7 класів. Організатори тижня запропонували їм ряд цікавих конкурсів, що дали змогу виявити їхні знання, проявити кмітливість та ерудицію. Перемогли в змаганні шестикласники, очолювані капітаном Кістяник Валею.

У середу школа жила квестом «У пошуках перлин», якого з нетерпінням чекали учні 6-8 класів. Швидкість, кмітливість, толерантність, наполегливість, азарт повністю заволоділи серцями юних. Найбільше «перлин» виявилося у скарбничці 7 класу. Семикласниці Білявська Роксолана та Дядів Христина провели вікторину для учнів 3-4 класів «Казка іде в гості». Скільки захоплення, радості та задоволення було в дитячих очах, коли за правильні відповіді вони отримували смайлики-наліпки, треба було бачити на власні очі!

В інтелектуальній грі «Vivat, інтелект!» старшокласникам були запропоновані тематичні блоки запитань, мережані інтелектуальними узорами із сузір’я перечитаних книг за час навчання у школі. Справжнім ерудитом проявила себе учениця 11 класу Стадник Уляна, команда якої і перемогла. Випускники довели, що читання художньої літератури збагачує інтелект і виручає у складних життєвих ситуаціях.

Четвер продовжував шукати інтелектуалів у царині зарубіжної літератури. В ході турніру для 8-9 класів «Знавці зарубіжної літератури» учні змагалися за право називатися найсильнішими у конкурсах «Знайдіть пару», «Теоретичний бум», «Азбука Морзе», «Бібліотека навпаки». Фортуна усміхнулася команді 9 класу «Прометей».

Конкурс літературних газет серед 5-11 класів «Ювіляри 2017» був присвячений письменникам і книгам, які цьогоріч святкували чи святкуватимуть свої іменини. Це і Мольєр (395-річчя) (9 кл), і Льюїс Керолл (185 річчя) (5 кл), і Чарльз Діккенс (205-річчя) (6 кл), а також «Старий і море» Е. Хемінгуея (11 кл), «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері (8 кл), «Злочин і покарання» Ф. М Достоєвського (10 кл), «Айвенго» В. Скотта (7 кл). Це була справжня галерея світочів зарубіжної класики!

Завершальним акордом предметного тижня став вернісаж «Сплетіння епох, культур, традицій» (6-11 класи). Літературна зустріч із митцями – представниками різних часових площин Езопом(6 кл), Омаром Хайямом (10 кл), Петраркою (8 кл), Шіллером (7 кл), Гейне(9 кл), Анною Ахматовою (11 кл) була презентована проектами школярів: життєпис і читання творів.

Феєрія цього мистецьки наснаженого інтелектуального дійства ще довго живитиме серця школярів приємними спогадами, а результатом його стали підкорені вершини у номінаціях «Юні казкознавці», «Дебют тижня», «ЛітАкцент тижня», «Скринька креативу», «Мистецька обдарованість», «Сузір’я талантів», «Естетичний ідеал тижня», «Літературні ерудити», відмінні оцінки та подяка класним керівникам 3-11 класів за активну і творчу підтримку своїх вихованців під час проведення предметного тижня зарубіжної літератури у школі. Це, безперечно, свідчить про те, що Країна Літературія для всіх відкрита, зрозуміла і потрібна!

Рушай вперед! Вагатися ж не слід -

Набудеш вражень, досвіду, культури!

Адже перед тобою дивний світ

ЇЇ Величності Літератури!

Тягар чорнобильського неба

oleksandrakvasnitca — Mon, 25 Apr 2016 19:56:01 GMT

СВІТ, ДЕ НЕМАЄ ЛЮДИНИ

       Важко й пригадати, коли цей поріг переступала нога людини. Коло хати, над самою призьбою, похилилася уже доросла акація, стежки, колись так схожі на зморшки на обличчі землі, давно стерлися, омолодивши її, забуту і покинуту. Тут, як панна, царює тиша. Лише іноді перегукуються про щось своє пташки, без остраху сідаючи на самий поріг. Вони не знають страху. Їх коротка пам’ять не відає, що таке людина.
        У цьому світі все віддане на поталу матінці-природі. Природа цього світу давно не знає механічних втручань і боротьби за виживання. Тут все просто, все зрозуміло і чисто настільки, наскільки може бути чисто там, де не смітять.
        Химерні хащі здичавілих трав тихенько шурхотять, перемовляючись із вітром. Говорять про щось своє, мовою лише їм зрозумілою. Дивляться в блакитне небо, напуваються дощами і просто живуть, живуть так, ніби самі створили для себе цей світ, обійнятий напіврозваленим парканом, цю вкриту позеленілим від часу шифером хатину й криницю, що її присутність в дворі швидше вгадується, ніж бачиться.
        Тут усе підкоряється невибагливим законам світу без людини. Жодних нарікань, ніяких сварок і навіть обміну досвідом. Доросла акація, якій зовсім не місце коло вхідних дверей, гордо на ті двері спирається і мовчить про щось своє. Ніхто не задається питанням, звідки вона тут взялася, напевно, колись насінинкою принесла яка пташина. Та в цьому світі не важливо, що і звідки взялося. Цей світ не цікавиться тим, куди з нього поділися люди. Він, швидше за все, уже розгубив навіть згадки про людей як таких.
         Свого часу людина пішла звідси, не оглядаючись. Хоча… Можливо, якраз і оглядаючись, на прощання всотуючи в пам’ять любу оселю, чепурну криницю і тільки вчора пофарбований паркан. Та природній пам’яті, на відміну від людської, на те зважати не потрібно. Вона й не зважає, лише зрідка захлинаючись гіркими на смак радіаційними дощами. Природна пам’ять насправді зовсім не коротка. Але людина, про яку вона відмовляється згадувати, свого часу зробила непоправну помилку, тим самим прирікши себе на забуття у цьому світі.
      Світ без людини помірно розвивається, щороку сміливішає, охоплює більше і більше простору, простягає гіллясті віти, обіймаючи ними незрозумілі природі конструкції, що не мають кореня і одвічної пам’яті. Рік за роком стираються різкі контури стін, осипається струп’я нанесеної на вікна фарби, змиваються вже майже невидимі сліди колишньої присутності забутих господарів. Можливо, колись у цьому дворі бігали ватаги галасливих дітей, а може, тут був один, як вітер в полі, господар. Природі зовсім не варто тепер це пригадувати. Можна було б запитати у хати, чи пам’ятає вона, чиїми руками її було зведено, чи ятрить її й досі самотність, а чи звикла вже до відчуття залишеної і нікому не потрібної. Але питати нема кому. Та й навіщо?
       Сонячні промені щоранку ковзають по склу і віконницях, ніби зігріваючи дім наперед. Напевно, сонце знає, що оселі життєво необхідно бути теплою і світлою, навіть якщо там немає кому жити. Місячна тиша ночей голубить запилені меблі в час, відведений на відпочинок, безперешкодно потрапляючи в дім, де немає кому спочивати. І молода акація, сміючись з того невибагливого сяйва, ні на крок не відступає, щоб його пропустити, бо воно того не потребує. Тут зовсім відсутні образи, адже все підкоряється виключно природній пам’яті. Колись давно звідси пішла людина, залишивши усе те штучне, набуте за життя, але забравши притаманні лише їй злість і нарікання. Пішла, залишивши свій дім для того, щоб і далі жити у гонитві за штучністю, тільки вже в іншому світі.
       Природі нічого не лишилося, окрім просто бути.
       І вона є, є у світі, де немає людини. Вона пригортає, як дитя, полишену людиною штучність, наполегливо перетворюючи її контури в м’якіші, природніші. Їй невідомо, скільки часу знадобиться на те, щоб стерти начисто такі непотрібні будівлі і мури. Так само, як і те, чи не надумає людина повернутися в цей світ.
      Адже коли поміж шурхотіння диких трав почуються людські кроки, в цьому світі неодмінно щось зміниться. Перш за все припинить своє існування горда акація, адже людина не зможе увійти в дім так граційно і впевнено, як місячне сяйво. Їй не до шмиги буде могутній стовбур прямісінько перед порогом. Людина так само, як і природа, боротиметься за кожен сантиметр простору в цьому світі. А природна пам’ять, хоч і намагається стерти в собі сторінки, присвячені людині, все одно бачить на тих сторінках головне: в боротьбі з людиною природі завжди доводиться бути переможеною.
       Але дім, занедбаний і втомлений від самотності, неодмінно зрадіє і весело заскрипить половицями під вагою вже забутої ходи господаря. Тим, мабуть, і втішиться вмираюча у дворі акація. Природа, на відміну від людини, жертвує собою з неодмінною готовністю, якщо жертва виправдана.

Голодомору сльози і могили...І перед ними ми завжди в боргу...

oleksandrakvasnitca — Fri, 11 Dec 2015 22:16:06 GMT

9 листопада - День української писемності та мови

oleksandrakvasnitca — Sun, 08 Nov 2015 21:38:07 GMT

9-го листопада ми з Вами відзначаємо велике свято — День української писемності та мови. Свято було встановлене Указом президента України Леоніда Кучми в 1997 році. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Саме з нього, вважають дослідники, і починається писемна українська мова.

Мелодійна, ніжна, солов’їна — не вистачить слів, щоб описати нашу рідну українську мову. Сьогодні нею розмовляють близько 45 мільйонів людей, і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова — державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами нашої держави: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах.

Тож давайте оберігати, плекати та звеличувати українську мову. Адже як сказав великий український вчений, мовознавець Іван Огієнко, «мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб».

Друзі! Вітаю усіх вас зі святом української мови та писемності. Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас.

"Люди, будьте взаємно красивими..."

oleksandrakvasnitca — Sun, 08 Nov 2015 19:52:33 GMT

Зустріч зі священиком, філософом, книголюбом Василем Погорецьким у Чорткові

oleksandrakvasnitca — Sat, 07 Nov 2015 17:47:28 GMT

Свято споріднених душ

Є у Бога замисли, щоб інколи сконцентрувати в одному місці згустки інтелекту, духовності, порядності, щоб від такого потужного світла людської душі наснажилися інші.

Саме у таке духовно-філологічне дійство вилилося свято «Духовна поезія у релігійному житті українського народу», що відбулося в актовій залі церковного управління Бучацької єпархії у Чорткові.

Незбагненну сутність всесвіту та людини, філософські глибини людського світосприйняття, прості істини, які лежать на поверхні явив присутнім вчителям християнської етики та української літератури, студентам дяківської академії, педагогічного коледжу, учням загальноосвітніх шкіл отець, філософ, психолог, книголюб Василь Погорецький. Його розмова була мережана її величністю Поезією, що безсумнівно, перейшла у поліфонічний полілог із всіма небайдужими до Слова. Із зали один за одним піднімалися учні, студенти, викладачі і читали своє, особисте, «многоцінне», а часом і наболіле. Поезія, дійсно, творить справжні дива із людьми: дає прозріння, одкровення, зцілення. Судити про це можна за сльозами, що стояли в очах багатьох учасників цієї неординарної імпрези.

«Хто не читає – перестає бути людиною», «Дерева лікують», «Щоб написати щось своє, треба прочитати багато чужого», «Бути людиною у будь-яких ситуаціях», «Будь-яке зло Господь перетворює на добро» - ці сентенції з уст отця Василя запали в душу, стали безцінними орієнтирами у справі навчання і виховання молоді.

Завжди дякую Богу за такі зустрічі, бо вони наповнюють наше щоденне буття непроминальними істинами, що дають нам силу жити, любити і самовдосконалюватися.

Квасниця О.Я.

учитель української мови та літератури Джуринської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Районний семінар учителів української мови та літератури "Форми співробітництва учителя й учнів у процесі навчання"

oleksandrakvasnitca — Tue, 14 Apr 2015 17:31:55 GMT

Урок позакласного читання з української літератури у 5 класі "Моя стежка до Кобзаря" із залученням волонтерів-одинадцятикласників

Українське...

oleksandrakvasnitca — Sat, 06 Dec 2014 17:27:29 GMT

Я пишаюся тобою, рідна Україно!