МАГІЧНА СУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ КОЛИСКОВОЇ

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

 З своїм дитяточком малим. …

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

 Що в мир наш Бога принесла…

Т.Г.Шевченко «У нашім раї на землі»

        Сьогодні важко оцінити всю глибинність та багатогранність колискової пісні у житті людини. Якщо говорити про значення колисанки в українській традиції, то колискова в першу чергу виступала родинним оберегом, невидимою силою, яка захищала дитину в перші роки її знайомства з новим непізнаним світом. Яке ж значення займає колискова у прадавньому розумінні захисту немовляти? Якщо звернутись до історичних даних, колискова є одним з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Спостереження доводять, що не лише образно тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною будовою колискова споріднена із замовляннями. В минулому подібні пісні виконувались не тільки, щоб приспати дитину, а привернути до неї або відвернути від неї дію певних духовних сил, оберегти від поганих сутностей та енергій. На думку психологів, колискові можна вважати своєрідною формою гіпнозу. Співаючи колискову, мати виконує роль провідника, який «замовляє» свою дитину певними образами, прикликає добро, здоров'я, добру долю у майбутньому. З енергетичної точки зору, спів матері створює міцне захисне коло навколо дитини. Ще здавна у всіх народів світу колискова є оберегом дитячого сну. Адже сон – це особливий стан людини – загадковий, сповнений неймовірних пригод та роздумів. Колискова виступає ніби як чарівна провідниця дитинки до сну, що вимальовує чудові та світлі картини в її уяві. Вона є магічним інструментом поринання у чарівний світ душевного спокою, її мелодика є унікальною, специфічною і ні з чим незрівнянною. Ще змалечку дітям показувалось, що все навкруги живе, прививалось почуття любові до оточуючих образів та символів. Сон уявляли наші предки як дружню істоту, яка може увійти в людину і вийти з неї, може заспокоїти, приспати, ввести в стан абсолютного спокою та мрії. Образ Дрімоти виступає в колискових піснях також уподібненим людині, що цілком відповідає дитячому світосприйняттю: Ой ходить Cон коло вікон, А Дрімота — коло плота. Питається Сон Дрімоти: — А де будем ночувати? — Де хатонька теплесенька, Де дитина малесенька,— Там ми будем ночувати, Дитиночку колихати. У житті українців колискова завжди була основою основ соціально-побутових пісень. Згадаймо лише відому казку про Івасика-Телесика, в якій показано, що пісня мала надзвичайну силу в уявленнях наших предків. Адже якою магією наділений материнський голос, що він міг навіть дерев’яного хлопчика перетворити на живого.

        Мати і дитя – це найпрекрасніші образи із загальнолюдської скарбниці духовності. Мама є найсильнішою берегинею для своєї дитини. Той зміст, який вона вкладає в колискову, є магічним, здатним захистити дитину від усіх негараздів. Адже співаючи своєму маляті, мати передає свою любов, переживання, закликає добру долю, бажає захистити дитя від усякого лиха… Якою тугою та переживанням наповнена колискова Лесі Українки, в якій показується переживання матері за долю своєї дитини:

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

 Кинув до нас.

 Спи ж ти, малесенький,

 Пізній бо час.

Спи без завадоньки!

 Жодної зрадоньки

Ти ще не знав,

Ані розрадоньки

 В серці не мав.

Любо ти спатимеш,

 Поки не знатимеш,

Що то печаль…

       Для дитини також дуже важливим є відчуття, що вона є бажаною в своїй сім’ї, що її тут люблять і цінують. Саме на такі настрої направлений зміст колискових. Це ніби як місточок, який складає гармонійні відносини батьків і дітей. Співаючи своїй дитині кожного дня впродовж трьох чи більше років, ми задаємо їй життєвий напрямок, визначаємо життєві пріоритети.

Колискова як перше виховання дитини

Колискова – це дивовижна сторінка в історії всього людства. Колискова закладена у нас на генетичному рівні; на рівні інстинктів у всіх людей виникає потреба співати маленьким діточкам колискові. Пісня є невід’ємною частиною раннього розвитку дитяти. Сучасні вчені довели, що діти сприймають музику як найпростішу мову. Саме через музику діти спілкуються зі світом. Крім того, через колискову мати передає дитині моральні ідеали та цінності, і так з покоління в покоління. І що не менш важливо, колискова – це перше знайомство з рідною мовою, її магічним звучанням. В народі кажуть, що дитину потрібно починати виховувати, коли вона ще лежить у колисці. Адже те, що ви будете давати своїй дитині із самого малечку, буде формувати її на енергетичному рівні, на рівні пам’яті і навіть на фізичному плані. Дитина через почуту мелодію, пісню, інтонацію розповіді, проведену гру найкраще відчуває, сприймає оточуючий світ, людей, рослин, тварин… Батьки мають бути в першу чергу духовними наставниками, провідниками дитини у світ, люблячими вчителями та порадниками. І все це починається з пісні. Переконались у силі колискової пісні на власному досвіді одні з засновників методики раннього розвитку дітей – Борис Павлович та Олена Олексіївна Нікітіни. Свої висновки вчені виклали у книзі «Ми, наші діти і онуки». Виховавши сімох дітей, педагоги виявили, що колискова формує музичні здібності дитини. Ті діти, яким батьки співали колискових, мали вроджені музичні здібності, а діти, які змалечку не чули співу, мали менш виражені музичні здібності. Співання колискових пісень дуже позитивно вплинуло на розвиток естетичних смаків дітей, прищепило любов до музики, сприяло ранньому розвитку мислення. Крім того, доведено, що діти, яких у дитинстві не колисали, мають погано розвинений вестибулярний апарат. Отаке надзвичайно важливе значення колисанки у забезпеченні емоційного і фізичного здоров’я дитини. Через пісню мати завжди виливати всі свої найтепліші почуття до дитини, показувала, як вона її любить, яка її дитинка найкраща і найбажаніша, і робила вона це з неймовірною любов’ю. Відчуймо лишень всю щирість материнських почуттів до свого синочка у цій колисковій:

 Ой люлюлюлюлю, хороше Дитя,

 Я ж тебе родила, Доленько моя.

Ой люлюлюлюлю, спи, Синочок мій,

Котрий хлопець кращий, той Синочок мій.

       Безперечно, наші предки знали надзвичайну силу колискових, адже та кількість колискових, яка дійшла до наших часів, вражає. Найпопулярнішими персонажами українських колискових завжди були тварини як уособлення добра та щирості. Саме це вчило дитину шанобливо ставитись до всього живого. Найпопулярнішими персонажами українських колискових були гулі, які приносили на своїх крилечках сон-дрімоту, і авжеж магічні істоти – коти. Кіт у слов’янських культах займає вагоме місце, він – символ оберегу дому (спить на печі; стереже спокій; не відходить далеко від дому, завжди повертається). Монотонний тихесенький наспів і пестливі слова мають заспокоїти, приспати дитя, тому м’якесенькими лапками підступає до мальованої колисочки пухнастий, волохатий, муркотливий котик:

Котику сіренький, котику маленький,

Котку волохатий, не ходи по хаті.

 Не ходи по хаті, не буди дитяти,

Дитя буде спати, котик воркотати. (А-а а-аа-а а) | (2)

 Ой на кота Воркота,

На дитинку Дрімота (А-а а-аа-а а) | (2)

       Також слід зазначити, що колискова є унікальним засобом вивчення скарбів народної творчості, в якій відбиті прагнення народу до найкращих ідеалів і цінностей. Народна творчість, досить гарно поєднуючись з дитячою психологією, з дитячим світом, вчить мріяти, оптимістично сприймати дійсність, бачити добро і зло, естетично виховує, дає повні знання. Свої морально-етичні норми народ створював та вдосконалював протягом багатьох століть, але завжди головним в них були повага та любов до праці, ствердження ідеалів добра та краси, знання свого родоводу, почуття національної ідентичності. Разом з тим нещадно засуджувалися негативні якості людей. Не слід також забувати, що колискова є не тільки першим виховним процесом для дитини, але і важливим життєвим досвідом матері. Колискова допомагає мамі енергетично очищатись, здобувати навики володіння своїми емоціями. Адже якщо мама буде роздратована, з поганим настроєм, то дитина відразу це відчує. Пісня вчить батьків розуміти і чути не тільки себе, але і інших, передусім, дітей. У Франції співають українських колискових Великою популярністю користуються українські колискові за межами України. Згадаймо величезний внесок в розвиток колискової Галини Хоткевич, доньки видатного українського письменника, музиканта й громадського діяча Гната Хоткевича. Доля не була до неї милостивою, як і до її батька, який на батьківщині став легендою, провідником усіх кобзарів та бандуристів. Після втрати батька волею долі Галина опинилась у Франції, де їй довелося вживатись у місцевий побут і вивчати французьку мову. Але вона ніколи не забувала Україну, створювала українські осередки, підтримувала зв’язки з рідним краєм. Галина Гнатівна досконало вивчала українські колискові і передавала цей досвід француженкам. Наполеглива жінка навіть організувала клуб вагітних жінок, з якими вона розучувала колискові. Співали тільки українською мовою. Галині довелося спостерігати унікальні факти: з допомогою української народної творчості французькі жінки лікують своїх дітей від вроджених недугів. Колискова постає як своєрідний ключ до світобачення дитини. Мати закладає в своє немовля картинки-образи, слова-дії, які записуються на підсвідомості дитини, формуються духовний і фізичний розвиток. Галині вдалось донести до своїх учениць ту силу і магічність, яка закладена в українській колисковій, адже за межами України зосталось дуже мало матерів, які б співали своїм діткам у дитинстві. Чим же прихилила Галина Гнатівна французьких матерів? Безперечно, своєю любов’ю до музики та палкою вірою у силу української пісні та невід’ємного зв’язку матері-дитини ще з періоду вагітності. Галина вірила, що мати мусить спілкуватися з дитиною ще до її появи на світ, ще тоді, коли вона у лоні. І це спілкування, на її думку, є найважливішим, бо саме воно і закладає підмурівок міцності людського духу, зароджує в майбутньому немовляті захисні цінності. Тому й кажуть про людину: “Він народився у сорочці”. А це тільки завдяки материнським розмовам та ласкам ще до народження через посередництво пісні, яку потім вона разом з потягушечками і примовляннями буде тихо і ніжно виспівувати свою материнську пісню над колискою немовляти. Тому недарма до Галини Гнатівни по материнську науку приїздили жінки з усіх куточків Франції, і справа її стала відомою у всій Європі.

Колискова як вияв любові до рідної землі

       Вже у ХХ столітті колискова набула трохи іншого значення, вона стала авторською. Тобто композитори звернулись до цього жанру як до особливого яскравого оголеного нерву відчуття любові. Адже любов до дитини і рідної землі – це найвідвертіші речі, з ними не можна лукавити. Через колискову лунає заклик вирости справжньою людиною, бути гідними синами та доньками рідної Батьківщини. Зокрема, у Василя Симоненка всім відома колискова «Лебеді материнства», яка є закликом любити рідну землю:

 Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

 Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

 Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

 Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

 За тобою завше будуть мандрувати

 Очі материнські і білява хата.

 І якщо впадеш ти на чужому полі,

 Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

 Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

         А скільки душі та співчуття до долі рідної землі викладено у «Колисковій рідній землі», автором якої є відомий кобзар Василь Степанович Литвин: Вийшов місяць і зоря,

Тиха ніч настала,

Спить натомлена земля

Так, як вік не спала. А-а-а-а-а-а-а

Так, як вік не спала.

Спить натомлена земля,

Мучилась, страждала,

 Все пожежі, все війна,

Спокою не мала. А-а-а-а-а-а-а

 Спокою не мала.

 Спить натомлена земля,

 Вічна сива мати,

 Як навчить малих діток

Землю поважати. А-а-а-а-а-а-а

Землю поважати

Зійшов місяць і зоря,

Тиха ніч настала,

Спить натомлена земля

Так, як вік не спала.

 «Колискова до рідної землі» є родинним оберегом сім’ї Литвинів, написана для своїх дітей і покликана виховати їх у повазі до Батьківщини. Адже любов до своєї родини і своєї рідної землі є найсильнішими, найвідвертішими та найчистішими почуттями. Тож співаймо своїм дітям колискових, які будуть для них найцінніший скарбом з дитинства! Виховуймо у наймолодшого покоління почуття любові до родини та нашої рідної України!