"Я - вчителька, і знаю, про що говорю.

У транспорті, на вулиці я автоматично "вловлюю" розмови, що стосуються школи. Чомусь дуже рідко я чую про вчителів гарне, в основному ж таке: " От с..., як вона вже за... із тою математикою, можна подумати, що тільки мій Петя не робить домашні! Чіпляється до дитини постійно! От я її як перестріну, то!!!!"  ; "Треба йти до директора! Дитину затравили, а їй пофіг, що за вчителька!"  ; "Та вона сама тупа! А чіпляється до дитини!"  ;  "Бачили, у що вона взута?! Як бомж ходе, а мою дитину повчає" і тп. І це все при дітях. Агресивне обговорення вчителів у присутності дітей - явище дуже поширене. Чи в гостях, чи на прогулянці. Дітям це на руку, бо батьки їх підтримують. Тому дитина йде до школи і дивиться на вчителя зверхньо, і може бешкетувати, грубіянити, не вчитися, - в разі чого, батьки ж прийдуть на захист.

Із мого досвіду: діти багато брешуть. Вони спеціально оббріхують учителя, перебільшують "його провину", щоб вигородити себе, нацькувати батьків на учителя і в разі чого - мати надійний тил. А ще діти так мстять, навіть батькам - за байдужістьдо себе. От викличу до себе жалість тим, що пожаліюся на вчителя, і мама піде до школи мене захищати!

А бідний учитель (теж іноді, до речі, мама) - попадає  під обстріл.

Випадок:  Сірожка від 5 класу не здавав гроші на ремонт класу (ну так, освіта державна, але в реалі - держава грошей на ремонти не дає, і щоб хоч підлогу поновити і позамальовувати дірки на партах, школа мусить просити грошей у батьків своїх учнів , щоб створити більш-менш нормальні умови для їхніх же дітей). У нашій школі сума була символічна - 5 чи 7 гривень із дитини (раз у рік, я сама була кл.керівником). І от Сірожа систематично гроші у батьків брав, казав удома, що здавав, але - не здавав. І йому сходило з рук. А у 9 класі настав "час ікс" - мама і бабуся Сірожі поїхали в район і пожалілися на вчительку-здирницю. "Що це таке?!!! - кричала бабуся.- Вона вже всякий сором втратила! На перше вересня здали по 20 гривень учительці. На деньучителя - по 50!!! На Новий рік! День народження! Восьме березня! День іменинника! На якісь комісії! А тепер на ремонт класу вже аж по сто?!!! Та доки це буде!!!"  У школі розібралися: опитали дітей, батьків, учительку і виявили, що учителька отримал подарунок "від класу" тільки на Восьме березня - відкритку і букет тюльпанів, ще збирала по 70 коп на Червоний хрест, і от тепер "просила" по 10 гривень на ремонт класу... Обман виявили, Сірожка гроші витрачав на себе. Але - мама і бабуся перед учителькою не вибачилися. "Все рівно вона збирала гроші!" - так пояснила мама і гроші ... не здала. Минуло 5 років. Сірожка тепер - ніде не працює, п*є горілку, краде гроші, деградує. А у свій час наша вулиця стільки наслухалася про жорстоких учителів!!!

Є ще багато історій, коли батьки прибігали до школи "розбиратися із вчителями", а потім - приходили просити, щоб уже вчителі допомогли, бо не можуть справитися із своїми дітьми. Але учителі, як і батьки, давно уже втратили авторитет у своїх дітей...

Запам*ятайте: ніколи дитина не буде вчитися із задоволенням, та й взагалі втратить інтерес до навчання, якщо при ній будуть гудити учителя. Дитина розчарується не тільки у школі,але й у своїх батьках, у житті.

Коли ж виникає така проблема, ну буває, що учитель не правий, або вам здається, що він образив дитину, поступив некоректно - краще йти до учителя і спокійно у всьому розібратися. Зазвичай, конфлікт провокує учень, якому вигідно, щоб цей конфлікт був створений. А учитель - це людина, звичайна людина, яка не всесильна аж до такої міри, щоб не повестися на провокацію.

Тому - треба розібратися у проблемі, в ідеалі - взяти дитя за руку, повести у школу і поговорити у такій компанії - учитель, учень, дорослий".