Осіннє  альфреско

Вже лунко б'ють об землю булави каштанів,
Розколюючи оболонку осені на ядра кароокі,
Прогулюються ранками вогкі тумани.
А світ стоїть. Він добрий і жорстокий.
Милують зір небесні акварелі,
Життя сплива на бабиному літі,
Звучать ожиново-калинові ронделі,
Душа ж так спрагло прагне квітів.
Пройдімося по осені врочистій,
Минаючи тривоги та обмани.
Пройдімося по тиші золотистій,
Пройдімося по килиму з каштанів.