Першоцвітам  присвячується…

Весна несміло пробивається крізь віти,

Проталинами світить на землі,

А в них такі незвичні та яскраві першоцвіти –

Весни провісники сміливі та малі.

Підсніжники тендітні урочисто,

Ніби на віденський зібрались бал,

Яскріють білосніжністю і першим зелен-листом,

Заходять в березневий світлий зал.

Фіалок розсипи – це таїни окрайці,

Весни містично-серпанкова рима.

Їх струн граційності торкаються преніжні квітня пальці –

І розливається мелодія незрима.

І первоцвітів спалахи лимонні,

І сон-трави чи чаша а чи бриль,

Шафрану й черемші зелені скроні –

Це все весни прадавній стиль.

Та ця краса весни, на жаль, не вічна

І може зникнути назавжди з її лона,

Тому щоб доля не спіткала першоцвіти всі трагічна,

Їм так потрібна наша поміч й охорона.

І не врятує їх ні жаль, ні заборона,

Ані Червона книга, ані бариші,

Щоб визволити першоцвіти із байдужості полону,

Потрібна ЕКОЛОГІЯ душі!

Квасниця Олександра